Дипломы, курсовые по биржевому делу

Скачать реферат:

Название: Ринок цінних паперів

  1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19     20    21    22    23    24    25    26    27    28    29    30    31    32    33    34    35    36    37    38    39    40    41    42    43    44    45    46    47    48    49    50    51    52    53    54    55    56    57    58    59  

Забезпечення надійності операцій із цінними паперами — важливий еле-мент економічної структури суспільства. Можливо, навіть важливіший, ніж надійність системи грошових розрахунків, оскільки помилку в грошових розрахунках можна виправити і компенсувати додатковою кількістю грошей, а помилка в переказі цінних паперів може призвести до втрати прав власності на якісно незамінні об'єкти.
Для організації інвестиційного процесу дуже важливим є створення чіткої та прозорої системи розрахунків за операціями купівлі-продажу цінних паперів. Річ у тім, що учасники таких операцій наштовхуються на певні ризики. Власне,це ті ж ризики, які виникають у процесі проведення валютних операцій.
Передусім це "витратний ризик", або "ризик витрат заміщення", тобто ризик, пов'язаний із загрозою банкрутства однієї зі сторін до терміну здійснення розрахунків, що штовхає іншу сторону на втрату можливих прибутків. Масштаби цього ризику рівнозначні витратам на укладення нової угоди за поточною ринковою ціною. Такий ризик зменшується шляхом скорочення часу між укладенням угоди та здійсненням розрахунків за нею, а також у разі використання відповідно організованої системи заліку.
"Основний ризик” полягає у можливості неодержання продавцем цінних паперів грошей після того, як папери уже надійшли покупцеві. (Аналогічний ризику валютних операціях відомий як "герштадт-ризик" — за назвою німецького банку, який збанкрутував у середині 1970-х років через збитки, що виникли саме з такої причини).
"Ризик ліквідності" — це загроза несвоєчасного отримання однією зі сторін цінних паперів або грошей, через що вона вимушена брати кошти в борг чи продавати інші активи, аби виконати свої зобов'язання за рештою угод.
Учасники ринку цінних паперів можуть також наштовхнутися на ризик неплатоспроможності клірингового банку. І, нарешті, на системний ризик, суть якого в тому, що невиконання зобов'язань одним фінансовим інститутом може спричинитися до виникнення проблем в інших або навіть їх банкрутства.
Одним із заходів, який значно зменшує перелічені ризики, є гарантовані розрахунки між учасниками угоди за принципом "поставка проти платежу". Цього можна досягнути за допомогою однієї з трьох найпоширеніших у світовій практиці моделей розрахунків.
Модель 1. Її головними елементами є надсилання інструкцій щодо переказу як
цінних паперів, так і грошових коштів на підставі інформації про кожну угоду та остаточний переказ цінних паперів, який здійснюється одночасно з переказом грошей. (Таку модель, за даними британського агентства "Тhomas Murrey", сьогодні використовують 17 відсотків центральних депозитаріїв).
Модель 2 передбачає надсилання інструкцій щодо переказу цінних паперів за кожною угодою, проте самі перекази цінних паперів від продавця покупцеві здійснюються лише наприкінці циклу, коли відбувається і переказ грошових коштів, — на умовах "нетто". (Цій моделі надає перевагу 21 відсоток центральних депозитаріїв).
Модель 3 полягає в тому, що інструкції щодо переказу як цінних паперів, так і грошових коштів надсилаються на основі інформації "нетто" (тобто з урахуванням можливих контругод), а остаточні перекази здійс ються наприкінці циклу. (Цією моделлю користуються 18 відсотків центральних позитаріїв світу).

  1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19     20    21    22    23    24    25    26    27    28    29    30    31    32    33    34    35    36    37    38    39    40    41    42    43    44    45    46    47    48    49    50    51    52    53    54    55    56    57    58    59  

Скачан: 32 раз.